У жовтні 2012 року молоде львівське видавництво «Скриня» випустило дві дитячі книжки про митрополита Андрея Шептицького — «Любов у конвертах» Тетяни Павлюк і «Годинник від Татуся» Мирослава Вонса. Для дошкільнят і молодших школярів це були перші такі видання: не портрет «великого мужа» з підручника, а розповідь про людину, якій діти писали «Дорогий Татусь!». Саме з цього практичного жесту зручніше починати розмову про скриня львів як видавничу марку, а не як торговий центр на Городоцькій чи самвидав 1971 року.
За даними Українського інституту книги, у 2025 році в Україні працювало близько 400 активних видавців, а сукупний дохід галузі сягнув 8,9 млрд грн проти 8,2 млрд грн роком раніше. Реального зростання з урахуванням інфляції не було: 22 найбільші видавництва дали близько 70% грошей ринку. Малі регіональні команди опинилися в іншій реальності — коротші наклади, дорожча логістика, зміна назв і адрес, які читач уже не встигає запам’ятати.
Старі уявлення, що «львівську книжку» завжди знайдете на одному стенді Форуму видавців під тією самою вивіскою, більше не працюють. «Скриня» змінила назву на «КнигоВир», а в пошуку поруч із нею живуть інші «скрині». Нижче — що саме видавало це видавництво, навіщо воно потрібне мешканцям регіонів і де шукати книжки станом на 2026 рік.
1. Коли і як виникла «Скриня»
Точної дати реєстрації під вивіскою «Скриня» у відкритих джерелах немає: у Єдиному державному реєстрі окремої юрособи з цією назвою серед книжкових видавництв ми не знайшли. Зате є датована публічна точка відліку. У жовтні 2012 року видання «День» і релігійний портал CREDO писали про «Скриню» як про молоде львівське видавництво, яке вже має співдиректора — письменника Мирослава Вонса — і перші книжки в друку.
Ідея серії про Шептицького виникла разом із отцем Романом Лагішем, редемптористом УГКЦ. За словами Вонса, треба було показати митрополита не лише як предстоятеля, а як духовного батька дітей. За радянських часів Шептицького офіційно трактували як ворога, а після 1991-го дитячого тексту про нього для молодшого віку майже не було. «До» цього рішення на полиці стояли дорослі біографії й церковні брошури. «Після» — з’явилися ілюстровані оповідання, побудовані на реальних дитячих листах до митрополита.
Пізніше марка змінила ім’я. У довідкових записах «КнигоВир» прямо вказано як колишню «Скриню». Адреси, які фігурують у відкритих картотеках, різні: вул. Замарстинівська, 225, і вул. Варшавська, 62, офіс 80. Це типова картина малого видавця: офіс не вітрина, склад не книгарня, а читач шукає вже не вивіску на фасаді, а ISBN і прізвище автора.
Назву «скриня» в львівській культурі носять і інші явища, і їх не варто змішувати. У 1971 році довкола Григорія Чубая вийшов самвидавний літературно-мистецький часопис «Скриня» на 31 сторінку; його вилучив КДБ, а факсиміле підготував Василь Габор у 2000-му. Окремо стоїть ТЦ «Скриня» на вул. Городоцькій, 179. Йдеться про різні інституції з одним словом у вивісці.
2. Що видає видавництво
Профіль сталий і вузький: дитяча християнська література українською. Це не універсальний львівський видавець на кшталт «Видавництва Старого Лева» і не велике церковне видавництво «Свічадо», яке від 1987 року (у Львові — з 1992-го) закриває богослужбову, катехитичну й дорослу духовну полицю. «Скриня» / «КнигоВир» працює в сегменті, де казка, абетка й житіє мають поміститися в дитячі руки.
За відкритим каталогом до нього входять кілька типів книжок. Перший — історії про постаті УГКЦ для дошкільнят і молодших школярів: уже згадані видання про Шептицького і заявлена тоді ж книжка про священномученика Миколая Чарнецького, єпископа, який повернувся із сибірського заслання. Другий — біблійні й моральні сюжети в казковій формі: «Як звірі ковчег Ноя шукали» та «Як звірі у Ноєвому ковчезі подорожували» Мирослава Вонса, «Професор Уліпіспірус та інші історії» Томи Шпідліка в перекладі Андрія Маслюха. Третій — навчальні й ігрові формати: «Абетка від Ангелика» Людмили Гридковець (2016), «Казки по новому» Наталії Сиротич, «Пригоди Пін і Гвіна» Тетяни Броніковскої, «Петрик бешкетник» Тетяни Зінько, «Лист святому Миколаєві» за ідеєю Христини Слободян.
Географія тем — не «усі регіони по черзі», а Львівщина як церковний і родинний ландшафт, з якого говорять до всієї України. Шептицький і Чарнецький — галицькі імена, але листи дітей у «Любові в конвертах» написані так, що їх можуть читати в Чернігові чи Запоріжжі так само, як у Бродах. Для мешканців інших областей цінність тут не в путівнику вулицями Львова, а в доступному тексті про людей, яких шкільна програма часто лишає в абзаці з датами.
Ідентифікувати примірник допомагають ISBN-префікси 978-617-7534, 978-966-97608 і 978-966-97609. Якщо на форзаці стоїть уже «КнигоВир», це та сама лінія, не інше видавництво.
3. Роль у збереженні пам’яті про край
Локальну історію «Скриня» документує не архівом метрик і не науковим томом, а дитячим сюжетом. «Любов у конвертах» спирається на реальні листи до Шептицького. «Годинник від Татуся» розповідає, як митрополит відгукнувся на скруту конкретної родини. Це не заміна досліджень УКУ чи «Свічада», але інший канал пам’яті: дитина отримує ім’я, жест і адресу почуття раніше, ніж хронологію соборів.
Релігійне життя Львова в таких книжках з’являється побутово — пошта, годинник, родинний лист, а не лише фасад собору. Для громад, де греко-католицька чи православна парафія лишається одним із небагатьох сталих осередків, це практичний матеріал до катехизму, шкільного гуртка чи різдвяної полиці. Благодійні акції видавництва — щорічна програма до дня святого Миколая і акція 2013 року «Кожна четверта книга в подарунок для дітей-сиріт» разом із Центром опіки сиріт — показують, що наклад задумувався не лише як товар.
Масштаб треба називати чесно. Повної статистики накладів «Скрині» / «КнигоВира» у відкритому доступі немає. На тлі 15 069 назв і понад 33 млн примірників, які Книжкова палата зафіксувала в Україні за 2025 рік, це нішева частка. Пам’ять краю тут тримається не обсягом ринку, а тим, що певні імена вперше отримують дитячу інтонацію саме цією маркою.
4. Де знайти видання «Скрині»
Окремої мережі книгарень у видавництва немає. Шукати варто під обома назвами — «Скриня» і «КнигоВир» — і за прізвищами авторів: Вонс, Павлюк, Гридковець, Сиротич, Зінько, Броніковска. На великих вітринах Yakaboo чи «Є» ці позиції з’являються нерівномірно; частина тиражів 2012–2016 років уже розійшлася, тож наявність треба перевіряти перед поїздкою.
- Книгарні Львова і церковні крамниці. Полиці дитячої та християнської літератури в центрі міста, при храмах УГКЦ і в крамницях на кшталт «Свічада» частіше тримають суміжний асортимент; конкретний том «Скрині» там може стояти або ні — запитуйте за назвою, не за вивіскою видавця.
- BookForum і Дитячий форум. Видавництво роками заявляло участь у Форумі видавців. У червні 2026-го Дитячий форум повернувся до Палацу мистецтв після шестирічної перерви; стенд малого видавця на такій події — найкоротший шлях побачити живий каталог, якщо команда взагалі виставилася.
- Бібліотеки громад і програма єКнига. Фонди комплектують за рішенням громади й державними закупівлями. Сертифікат єКнига для 18-річних і сезонні програми на кшталт «Зимової тисячі» можна витратити лише на книжки з переліку учасників; чи є в ньому конкретна назва «КнигоВира», видно лише в застосунку на момент покупки.
Ліцензійним правонаступником марки в довідниках виступає «КнигоВир». Сайт knygovyr.com у відкритому доступі довго існував як вітрина; його актуальність у 2026 році варто перевіряти окремо, бо малі видавці часто тримають зв’язок через пошту bookforum-картки та телефон +38 (097) 699-48-24, а не через вітрину з кошиком.
| Канал | Що шукати | На що зважати у 2026 році |
|---|---|---|
| Книгарня в місті | Дитяча християнська полиця, прізвища авторів | Може стояти вже як «КнигоВир», не як «Скриня» |
| Форум / Дитячий форум у Львові | Стенд і паперовий каталог | Участь малих видавців щороку не гарантована |
| Бібліотека громади | Краєзнавчий і дитячий фонд | Наявність залежить від закупівлі, не від бренду |
| Державні сертифікати | єКнига, сезонні програми Мінкульту | Оплачується лише те, що є в переліку на дату покупки |
Джерела: Український інститут книги, підсумки ринку за 2025 рік; відкриті картки BookForum і довідкові записи про «КнигоВир» / «Скриню».
5. Що далі
Публічного плану новин на 2026 рік видавництво не викладало в тому вигляді, у якому це роблять великі львівські гравці. Відомо інше: лінія не зникла разом зі зміною назви, благодійний ритм до Миколая зберігався роками, а участь у Форумі видавців була частиною річного циклу. Чи є зараз новий том у друкарні — з відкритих джерел не видно. Це обмеження даних, а не вирок.
Підтримати локального видавця в такій ніші можна без пафосу. Купити наявний примірник, а не піратський скан. Замовити книгу до бібліотеки громади через депутатський запит або програму комплектування. Написати видавництву й уточнити, чи приймають передзамовлення — для малого накладу двадцять листів інколи важать більше, ніж згадка в стрічці. Якщо шукаєте саме історію Львова дорослою мовою, «Скриня» її не замінить: для цього є інші львівські видавництва й університетські серії.
На ринку, де 46% покупців у дослідженнях 2026 року беруть дитячі й підліткові книжки, ніша «Скрині» формально збігається з найширшим попитом. Гроші при цьому збирають великі бренди. Мала християнська марка зі Львова живе, поки конкретна родина, парафія чи бібліотека вважає, що дитина має тримати в руках «Годинник від Татуся», а не лише коротке відео про митрополита.
Правило вибору просте. Якщо вам потрібна дитяча книжка про церковну історію Галичини без канцеляриту — шукайте «Скриню» і «КнигоВир» за автором і ISBN. Якщо потрібен повний каталог Львова, краєзнавчий путівник чи новинка тижня — йдіть до інших видавців, ця марка того не обіцяє.
Застереження одне: частина накладів 2010-х уже не циркулює в мережах, а відкритої звітності про поточні тиражі немає. Перевіряйте примірник у руках або в бібліотечному каталозі, а не лише за старою новиною.
Що це означає для вас
У застосунку Дія або в книгарні спершу перевірте, чи сертифікат єКнига покриває конкретну назву. Якщо ні — замовте том до бібліотеки громади або купіть папір напряму, назвавши і «Скриню», і «КнигоВир». Так ви підтримуєте не абстрактне «львівське книговидання», а одну з небагатьох спроб розповісти дітям про Шептицького і Чарнецького мовою, якою вони справді читають.
