Данський теолог, історик церкви та політик Гал Кох у повоєнній книзі чітко розмежовує істинну демократію і її імітацію. Його тези прозвучали в країні, яка під час Другої світової війни була окупована через нейтралітет і після звільнення мусила заново вибудовувати урядування та суспільний договір.
Ці думки залишаються актуальними і сьогодні. Голосування часто помилково вважають суттю демократії — і це завдає їй серйозної шкоди. Якби цього було достатньо, не було б підстав засуджувати нацизм у Німеччині.
Найбільша ілюзія — вірити, ніби після перемоги «демократичних сил» демократія гарантована раз і назавжди. Демократію взагалі неможливо запровадити раз і назавжди. Це не система, а спосіб життя, яким треба жити.
Шлях діалогу замість швидкої сили
Дехто сподівається, що роки партизанської війни проти окупантів самі собою змінять суспільство на краще. Підстав чекати протилежного більше: війна рідко приносить щось добре. Новим силам, загартованим в окупації, доведеться набратися терпіння. До демократії йдуть виснажливим шляхом діалогу та співпраці.
Політика сили й зброї дає швидші результати, ніж парламентські методи, і саме тому вона багатьох приваблює. Демократія значно складніша. Вона потребує виховання і терпіння. Ці чесноти зараз не в моді.
Небезпечним є перебільшення культу голосування. Найбільше дискредитує демократію твердження, ніби більшість завжди має рацію.
Майже всі свідчення з Росії говорять: політична опозиція і вільне партійне життя там неможливі. Це автоматично унеможливлює вільне обговорення політичних питань.
Навіть найбільш справедлива війна з найкращим фіналом не просуває людство вперед. Вона лише змінює співвідношення сил. Війна ніколи не визначає, хто правий. Вона лише показує, хто сильніший.
Демократія — «не тисячолітній рейх» і не довершена форма правління. Вона глибоко людська за своєю природою, а отже, як і все людське, — недосконала.
Якщо в дзеркало зазирне мавпа, апостол у відповідь не визирне. Недостатньо просто багато пережити — невіглас не стане мудрим лише тому, що довго жив. Історичний досвід відкритий для всіх, але розшифрувати його під силу небагатьом.
Людський розум звів навколо країн огорожі законів — у цьому полягає велич людства. Людина, на відміну від тварин, знає різницю між законом і насильством, між правом і неправдою. Саме тут проходить межа між варварською деспотією та цивілізованим суспільством.
Данське суспільство прийняло ці ідеї як норму повсякденного життя і добре функціонує. Варто думати про це і діяти так само, особливо під час війни.
Джерело
