«Маю думку, що у всій цій нафтовій історії була і доля самого Путіна», — пише Сергій Висоцький. За його словами, удари по мережі пояснюються тим, що частину цих АЗС раніше конфіскували в Віктора Медведчука.
Автор наголошує: справжньою «колискою» Путіна був не ПГУ КДБ у Дрездені, де той дослужився до майора під прикриттям директора Німецько-радянського клубу культури. Така посада, вважає Висоцький, була кар’єрним глухим кутом: разом зі «Штазі» треба було «профілактувати» антирадянські настрої серед дрезденських бюргерів.
Він ніколи не був «білою кісткою» зовнішньої розвідки — на кшталт Конона Молодого чи Арнольда Дейча, і не працював резидентом на закордонній «станції», як Віктор Черкашин. Відбувся він, за текстом, у «бандитському Петербурзі»: як заступник мера адміністрував потоки від нафто- та наркотрафіка порту між мафією, політиками та КДБ.
Саме тому, пояснює автор, ціль — «Укрнафта». Частина заправок тоді ще мережі «Глуско» була конфіскована в Медведчука, якого Висоцький називає другом Путіна і нереалізованим «губернатором Малоросії». На їхній базі запустили державну мережу.
Якщо ця логіка вірна — а автор застерігає, що може помилятися, бо не володіє даними про психічні зміни диктатора, — окремі АЗС можуть уціліти. Йдеться про станції, пов’язані через Австрію з певною нафтогазовою групою РФ; про ті, що де-факто належать сім’ї одного президента однієї країни через держоператора; і про ті, що реалізують білоруські світлі нафтопродукти й дають гешефт Мінську.
У коментарях Олександр Голубов зауважив: Дрезден не був таким уже незначущим. Через нього координували діяльність RAF у Західній Німеччині, з ним пов’язані перші спроби виводити гроші за кордон. «А навички диверсій та відмивання коштів і справді були незайвими у паралельній бандитській реальності», — передає Висоцький.
«І це “понятійна” бандитська відповідь на привласнення того, що Путін і його банда вважала своїм», — підсумовує Сергій Висоцький.
